Озима пшениця

Вимоги до вирощування
Завдяки своїй біології вона може вирощуватись в усіх природно - кліматичних зонах. Озима пшениця відноситься до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару ґрунту всього 1-2о С. Найсприятливішими для сівби озимої пшениці є календарні строки з середньодобовою температурою повітря 14-17оС. При доброму загартуванні восени озимина може витримувати зниження температури на глибині вузла кущення до -15-18о С, а іноді і 19-20о С.

Високою морозо та зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює 2-4 пагони і нагромаджує у вузлах кущення до 30-35% цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45-50 днів з сумою ефективних температур 520-670о С. Перерослі рослини, які утворили восени 5-6 пагонів, втрачають стійкість до низьких температур та гинуть. Також озима пшениця, особливо сорти степового типу, добре переносить короткочасну повітряну посуху до 35-40о С, особливо при достатньому запасі вологи в ґрунті. Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500. Більш економічно витрачають вологу рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами. На формування середнього врожаю озимина витрачає 2500- 4000 м3 води на 1 га. Тому для отримання її високих врожаїв потрібно накопичувати та зберігати вологу в ґрунті.

Коренева система пшениці на родючих ґрунтах здатна проникати на глибину до 2 метрів. Найкраща щільність ґрунту для оптимального розвитку кореня 1,1-1,25 г/см3, При ущільненні до 1,35-1,4 г/см3 ріст кореня пригнічується, а при більшій щільності практично не росте. Найкращі для розвитку озимини ґрунти чорноземного, каштанового та темно-каштанового типу. Малопридатні кислі підзолисті, та солонцюваті, також схильні до заболочування та торфовища.

Озима пшениця відноситься до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її залежно від регіону вирощування та особливостей сорту коливається від 240-260 до 320 днів. При затіненні рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються і рослина вилягає.

Місце в сівозміні
Озима пшениця є одним із кращих попередників для багатьох культур. Це пов‘язано з раннім звільненням поля, низьким рівнем забур‘янення, добрим запасом вологи та поживних речовин, можливістю якісного заробляння післяжнивних решток, тощо.
Для посіву озимої пшениці вибирають кращі попередники, до яких належать чорний та зайнятий пар, горох, багаторічні трави, однорічні трави. В зв‘язку з значною зміною набору культур в сівозміні в останні роки широко розповсюджений посів озимини по сої (ультра ранні сорти), озимому ріпаку та гречці. Непогані результати посіву по кукурудзі на силос. Оптимальним є 25-35% озимого зернового клину в сівозміні.

Обробіток ґрунту
Основною метою обробітку ґрунту є збереження вологи на час сівби пшениці, боротьба з бур‘янами, якісне заробляння рослинних решток та добрив, створення достатньо ущільненого ґрунту до 1,1-1,3 г/см3 та дрібногрудочкуватого посівного шару, захист ґрунту від водної та вітрової ерозії. Для основного обробітку ґрунту застосовуються, залежно від запасу вологи, кількості рослинних решток та забур‘яненості, строку збирання попередника, безвідвальний (в т. ч. дисковими знаряддями) обробіток, відвальний або прямий посів.

Посів
Продуктивність пшениці та добра перезимівля залежать від норми висіву та строків посіву. Вибір густоти залежить від строків посіву. При ранньому посіві для запобігання переростання вона зменшується, а при запізненні збільшується. Важливо також враховувати здібність сорту до кущення та забезпеченість поживними речовинами. Найбільш оптимальними: для Степу вважається 4,-4,5 млн. шт. схожих насінин, для Лісостепу – 4,5-5, для Полісся 5-5,5.

Найкраще пшениця перезимовує з добре сформованим вузлом кущення, 3-4 пагонами та добре розвиненою кореневою системою. Для цього рослині в залежності від сорту потрібно 50-60 днів. Тому найбільш оптимальні строки посіву складають: для Полісся 1-15 вересня, в Лісостепу 5-20 вересня, в Степу 5-25 вересня, в Криму 15 вересня-5 жовтня. Ширина міжрядь в залежності від марки сівалки коливається від 12,5 до 15 см і більше (для стерньових сівалок).

Застосування добрив
Для формування 1 ц врожаю зерна озима пшениця витрачає в середньому азоту 3,75 кг, фосфору 1,3 кг, калію 2,3 кг. Добрива є необхідним ланцюгом для отримання високих врожаїв озимини. В середньому при застосуванні інтенсивної технології вирощування пшениці використовують 60-120 кг/га азоту, 45-70 кг фосфору та калію. Найбільшу роль в формуванні врожаю пшениці відіграє азот. Він впливає на кущення, формуваня колосу, масу 1000 шт. насінин. Азот застосовують позакоренево або прикоренево по мерзлоталому грунту, на початку відростання та на початку виходу в трубку. Для підвищення якості можливе позакореневе підживлення азотом в період наливу зерна. Не менш важлива роль для пшениці фосфору та калію, які забезпечують нормальну перезимівлю та інші чинники урожайності. Фосфорні та калійні добрива як правило застосовуються до посіву під оранку або культивацію. Важлива роль в системі удобрення належить мікроелементам. Пшениця вибаглива до міді, молібдену та марганцю. Вимагає в достатній кількості магнію та сірки.

Озимий ячмінь

Вимоги до вирощування

Озимий ячмінь – серед хлібних злаків володіє нижчою морозо- та зимостійкістю. Ареал поширення ячменю відноситься до регіонів з теплими зимами. Північна межа вирощування даної культури в Україні проходить через Львівську, Вінницьку, Тернопільську та Луганську область. Озимий ячмінь пошкоджується навіть при температурах мінус 12-13 ºС, якщо вони тривають довго. Дуже шкодять також глибокі зимові відлиги і ранньовесняні похолодання, бо при настанні теплих днів він починає відростати.

Восени він може виходити в трубку, що призводить до різкого зниження морозо- і зимостійкості. Це можливо пояснити тим, що стадія яровизації триває не більше 30 – 40 днів. Ряд сортів ячменю є дворучками, які встигають пройти її як при осінній, зимовій і весняній сівбі.

Індивідуальний розвиток озимого ячменю має такі самі технологічні фази та етапи органогенезу, як і інші хлібні озимі культури, але тривалість їх коротша. Отже, тривалість вегетаційного періоду буде меншим, відповідно достигає він раніше озимої пшениці на 9 - 10 днів, ярого ячменю на 12-14 днів.

Ячмінь - це самозапильна культура, яка вимоглива до ґрунтів. Кращими є багаті на легкодоступні форми елементів живлення структурні чорноземи, каштанові ґрунти  середнього механічного складу з рН 6-7,5, а малопридатними є важкі, засолені, підтоплені ґрунтовими водами, кислі, безструктурні піщані грунти. Транспіраційний коефіцієнт становить 300-450.     

Місце в сівозміні

Кращими попередниками для озимого ячменю є чисті від бур’янів поля після зернобобових, гречки, картоплі, кукурудзи на силос, у посушливих районах – чисті та зайняті пари. Слід відмітити, що по кращих попередниках для озимих культур за достатнього волого забезпечення він може поступатися урожайністю пшениці, а після гірших – переважає її. Хороші урожаї отримують при посіві після озимої пшениці.

Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту аналогічний обробітку після однакових попередників під озиму пшеницю. Основною метою обробітку ґрунту є збереження вологи на час сівби ячменю, боротьба з бур‘янами, якісне заробляння рослинних решток та добрив, створення достатньо ущільненого ґрунту  та якісного посівного шару, захист ґрунту від водної та вітрової ерозії. Для основного обробітку ґрунту застосовуються залежно від запасу вологи, кількості рослинних решток та забур‘яненості, строку збирання попередника безвідвальний (в т. ч.  дисковими знаряддями) обробіток, відвальний або прямий посів.

Посів

Продуктивність озимого ячменю та добра перезимівля залежать від норми висіву та строків посіву. Вибір густоти залежить від строків посіву. При ранньому посіві для запобігання переростання вона зменшується, а при запізненні збільшується. Важливо також враховувати здатність сорту до кущення та забезпеченість поживними речовинами. У жодної із зернових культур строки сівби не мають такого важливого значення як для озимого ячменю. Оптимальним строком сівби в Центральному Лісостепу України є кінець вересня – перша декада жовтня, у Закарпатті — 20-25 вересня, Львівській області — перша декада жовтня, в Чернівецькій — кінець вересня — початок жовтня, в Степових областях — третя декада вересня, в Криму — 1-15 жовтня. 

Оптимальна норма висіву насіння в межах 4,0-4,5 млн. схожих насінин на 1 га, що забезпечує формування 600-700 продуктивних стебел на 1 м² і максимальний урожай, а у  південно-степових районах 3,5-4 млн.схожих насінин на 1 га. При пізньому посіві норма збільшується. Загущені посіви ячменю краще зимують.

Найкраще ячмінь перезимовує з добре сформованим вузлом кущення, не більше 4-5 пагонами та добре розвиненою кореневою системою.

Глибина сівби 4-5, а в посушливих умовах — 6-8 см, на важких грунтах Західних областей 3-4 см. Ширина міжрядь в залежності від марки сівалки коливається від 12,5 до 15 см.

Застосування добрив

На формування 1 ц зерна та відповідної кількості соломи витрачається з ґрунту близько 2,3-3,0 кг азоту, 0,9-1,1 кг фосфору, 1,7-2,3 кг калію. Ячмінь дуже відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив та їх післядію. Під ячмінь у південних регіонах після кращих попередників середніми дозами є N40 P40 K40, після гірших — N60P60K60, в Лісостепу на чорноземах опідзолених і темносірих лісових — N30-45P40-50K40-50, на світлосірих — N45-60P45-60K45-60, в західних областях на дерново-підзолистих грунтах — N60-90P40-60K40-60. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту та в рядки під час сівби, азотні — окремими дозами: після гірших попередників N30 під передпосівну культивацію, останню кількість в ранньовесняне підживлення, по кращих — у весняному підживленні.

Яра пшениця

Вимоги до вирощування

В структурі посівів сільськогосподарських культур питома вага ярої пшениці може становити 10-20 %.

Мінімальна температура проростання насіння – 1-2 ºС, одержання сходів - 4-5 ºС. Сходи витримують заморозки до мінус 8-10 ºС, а в фазі кущіння – до мінус 7-8 ºС. Оптимальна температура для кущіння – 10-14 ºС, для колосіння і наливу зерна – 16-20 ºС, достигання -23-25 ºС, тверда пшениця вимогливіша до тепла. Транспіраційний коефіцієнт – 400-450. Критичний період до вологи – це фаза кущення і вихід у трубку. Нестача вологи в цей період викликає безплідність колосків.

Кращими для ярої пшениці є чорноземні, окультурені сірі лісові, каштанові грунти середнього механічного складу з рН 6,0-7,5. Яра пшениця в порівнянні з озимою має слабше розвинену кореневу систему, меншу її засвоювану здатність, нижчу енергію кущення. Тому вона потребує високого вмісту в ґрунті рухомих елементів живлення.

Сходи з’являються на 7-12 день після сівби, кущіння 12-15 днів після сходів, трубкування — через 16-26 днів після початку кущення, через 3-6 днів починається цвітіння, через 15-18 днів від цвітіння зернівка досягає повної довжини і вступає у фазу молочної стиглості, в якій вона перебуває 10-15 днів. Тривалість вегетаційного періоду становить 85-110 днів, у твердої пшениці – 100-115 днів. Продуктивна кущистість нижча, ніж у озимої пшениці, ячменю та вівса і складає 1-2.      

Місце в сівозміні

Яра пшениця є одною з найвибагливіших серед зернових культур до попередників.

Для посіву ярої пшениці вибирають кращі попередники, до яких належать чистий та зайнятий пар, зернобобові культури, багаторічні трави, кукурудза, цукрові та кормові буряки, баштанні культури, а також льон, люпин, гречка.

Обробіток ґрунту

Основною метою обробітку ґрунту є аналогічною для інших зернових культур тобто збереження вологи на час сівби пшениці, боротьба з бур‘янами, якісне зароблення рослинних решток та добрив, створення достатньо ущільненого ґрунту  та інше. Кращим при вирощуванні пшениці є напівпаровий обробіток ґрунту, якщо поле засмічене багаторічними бур’янами проводять поліпшений зяблевий обробіток. 

Посів

Яру пшеницю як культуру раннього строку посіву сівби потрібно сіяти в перші дні початку весняних польових робіт, одночасно з ярим житом, як тільки грунт досягне фізичної стиглості і стане добре оброблятися. Запізнення із сівбою на 10 днів може призвести до зниження урожайності на 20-25%.

Найважливішим під час підготовки до посіву є збереження ґрунтової вологи, значні втрати якої найбільшим чином перешкоджають швидкому отриманню дружніх сходів посівів ярої пшениці, тобто стартовому росту та розвитку, а отже в подальшому призводить до зниження продуктивності рослин пшениці. Для запобігання пересиханню посівного шару ґрунту, сівбу з послідуючим прикочуванням посівів котками проводять в той самий день слідом за передпосівною культивацією.

Норма висіву повинна забезпечити оптимальну густоту продуктивного стеблостою, а  густота посіву в свою чергу є основою прогнозування врожаю і визначає щільність продуктивного стеблостою до збирання. Оскільки яра пшениця має низьку продуктивну кущистість (близько 1,3), тому важливо серйозно звернути увагу на норму висіву. Найвища врожайність формується при густоті 400-500 продуктивних стебел на м², що забезпечуються нормою висіву 5,5-6,0 млн. га схожих насінин після кращих та 6,0-6,5 млн. га – після гірших попередників для даної культури.

Глибина сівби 3-5 см, в посушливих умовах та на легких грунтах – 6-7 см.         

Найпоширенішим способом сівби є звичайний рядковий з міжряддям в залежності від марки сівалки коливається від 12,5 до 15 см і більше.

Застосування добрив

На формування 1 ц зерна виносить з ґрунту близько 3,5-4,0 кг азоту, 1,0-1,2 кг фосфору, 2,0-3,0 кг калію.

Яра пшениця добре використовує післядію органічних добрив, внесених під попередні культури та мінеральні добрива, внесені безпосередньо під неї. Середня економічно й екологічно доцільна доза мінеральних добрив  становить N60P60K60.

Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту або під весняну культивацію (якщо доза нижча P60K60). Азотні добрива також можливо вносити під передпосівну культивацію в нормі не більше за N40-50, якщо норма вища – частину азоту вносять у підживлення в період кущіння – початок трубкування.

Пшениця добре використовує добрива, внесені весною під час сівби, ефективність даного заходу пов’язана з її слабко розвиненою кореневою системою. Під час сівби застосовують суперфосфат в дозі 15-20 кг в д. р. на 1 га або комплексні добрива – азофоска, нітроамофоска, амофос тощо дозами 10-15 кг д. р. на 1 га.