Озимий ріпак
Вимоги до вирощування

Ріпак озимий однорічна трав‘яниста рослина з родини капустяних. Озимий ріпак проходить стадії розвитку, з яких три відбуваються до зимівлі, а інші дев‘ять в весняно-літній період. Ріпак відноситься до рослин довгого світлового дня. Температурну стадію розвитку в польових умовах в осінній період ріпак проходить потягом 45-60 днів при середньодобовій температурі нижче 8ºС. Зимує ріпак у фазу розвиненої розетки з 3-5 парами справжніх листків. З утворенням розетки рослина повинна пройти загартування, яке відбувається в дві фази 10 днів при температурі +5ºС та 5 днів при температурі -3 ºС. Нормально загартована рослина витримує температури на рівні кореневої шийки до -16ºС при відсутності снігового покрову та –26ºС і навіть більше при сніговому покрові 5-6 см.

В випадку коли рослина до зими не встигає сформувати три пари справжніх листків або пройти загартування, її зимостійкість значно зменшується, що знижує критичну температуру до -11ºС. Значна роль в зимостійкості ріпаку належить сортовим особливостям, елементам живлення та осінньому догляду за посівами, який включає обробку рослин морфорегуляторами (д.в. хлормекват хлорид), фунгіцидами з рострегулюючою дією (д.в. тебуконазол, метконазол, пропіконазол) та кріопротекором таким як Терра-Сорб Фоліар.

Насіння ріпаку при висіванні восени проростає при температурі 14-18ºС. Найсприятливіша температура для росту вегетативної маси 18-20ºС. Для цвітіння 22-23ºС. Високі температури пригнічують ріст рослин та знижують врожайність насіння.

Озимий ріпак вибагливий до вологи протягом усієї вегетації. Транспіраційний коефіцієнт складає 750. Ріпак особливо страждає від нестачі вологи в осінній період за відсутності нормально розвиненої кореневої системи. Навесні ріпак добре переносить посуху тому що отримує достатньо вологи з ґрунту завдяки потужній кореневій системі. Найбільша потреба в волозі спостерігається в період бутонізації, цвітіння, наливу зерна.

Ріпак-рослина довгого світлового дня. Вегетаційний період триває 200-220 днів (осінній та весняно-літній період).

Місце в сівозміні
Кількість ріпаку в сівозміні не повинна перевищувати 20-25% від загальної площі орних земель. Найкращі попередники для ріпаку чисті та зайняті пари, озимий ячмінь та пшениця, горох. Площі ріпаку можуть чергуватися з площами цукрового буряку не частіше ніж через 3-4 роки. Ріпак відмінний попередник для всіх озимих та ярих зернових. Він залишає після себе рихлу поверхню та залишки, багаті на поживні речовини.

Обробіток ґрунту

Вибір основного обробітку ґрунту залежить від часу, який залишився до посіву, механічного складу грунту, кількості рослинних решток, залишених після попередника, забур’яненості та інших чинників. В зв‘язку з тим, що ріпак має стрижневу кореневу систему, найкращим для основного обробітку вважається оранка на глибину 22-25 см.

Оранку можна замінити дискуванням дискаторами або важкими дисковими боронами на 20-22 см. Перед оранкою або дискуванням необхідно провести лущення стерні дисковими знаряддями для закриття вологи, бажано в самі стислі строки після збирання попередника. Важливо, щоб рослинні рештки були добре подрібнені і рівномірно зароблені, інакше це може призвести до ефекту «солом‘яного матрацу». Посів по мінімальним технологіям можливий в випадку їх застосування на ґрунтах з легким або середнім механічним складом, але з обов‘язковим ґрунтопоглибленням в сівозміні один раз на три роки.

Посів

Сівба озимого ріпаку відбувається в залежності від зони вирощування з 1 серпня по 20 вересня. Основне правило – від появи сходів до закінчення осінньої вегетації потрібно 60 днів. В більшості випадків найбільш оптимальним строком посіву є період від 15 серпня по 1 вересня. Для сортів, які менш схильні до переростання посів починається раніше, для гібридів, особливо з швидким розвитком, з затримкою до третьої декади серпня-першої декади вересня. Ріпак сіється різними типами сівалок на ширину міжрядь 12,5-45 см.

Оптимальна глибина посіву 2-4 см. Заглиблення насіння на більшу глибину може значно знизити густоту посіву та ослабити сходи. Густина посіву відіграє важливу роль в розвитку ріпаку. Оптимальна густина посіву для ріпаку складає 30-60 шт. рослин на м2 для гібриду та 60-80 шт. рослин на м2 для сорту. Існує пряма залежність між строками посіву і густиною. З запізненням строків посіву густина повинна збільшуватись на 20-50%. Це пов‘язано з тим, що при більш пізніх строках сходи більш зріджені, рослини менш підготовлені до перезимівлі, менше формують бічних пагонів. Для формування доброго врожаю достатньо щоб до збирання на полі залишалось 20-50 рослин на м2 при достатньому їх забезпеченні поживними речовинами. Перед входом в зиму ріпак повинен сформувати біля 8-12 листків та мати діаметр кореневої шийки 8-12 мм.

Застосування добрив

Ріпак досить вибагливий до родючості ґрунтів. При врожайності насіння 25 ц/га він виносить з грунту 132-138 кг азоту, 54-58 кг фосфору і 162-169 кг калію. Кращі грунти для нього чорноземи, каштанові, сірі лісові та опідзолені суглинки з нейтральною або слабо-лужною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5-7,4). Ріпак не витримує близького залягання ґрунтових вод. Калій та фосфор треба вносити восени, а азот восени тільки на ослаблених посівах та при пізніх строках посіву. В середньому для формування 1 ц насіння ріпак вимагає 5 кг азоту в д.р. Для врожаю 40-50 ц/га під ріпак в середньому вноситься 120-150 кг/азоту в д.р.

Взагалі внесення розподіляється на 3 рази:

1. по мерзлоталому ґрунту – 60%.
2. під час інтенсивного розвитку стебла 30%.
3. під час бутонізації – початку цвітіння -10%.

Високий врожай ріпаку неможливий без нормального забезпечення мезоелементами – сіркою, магнієм та мікроелементами - бором, марганцем, цинком, молібденом.

Потреба в сірці та борі висока як восени, так і до початку цвітіння весною. Марганець найбільш потрібний в весняно-літній період від бутонізації до початку достигання насіння. Для задоволення потреб сірки застосовуються добрива для прикореневого підживлення у вигляді сульфату амонію або сульфату калію для позакореневого підживлення.

Ярий ріпак

На відміну від озимого ріпаку, ярий має значно коротший період вегетації на рівні 100-120 днів. Через це рослини повинні за значно коротший період накопичити поживні речовини та сформувати урожай, який може сягати до 40 ц/га, що наближає його по продуктивності до сортів та гібридів озимого ріпаку. Враховуючи суху осінь, яка настає в останні роки, та скорочення через це посівів озимого ріпаку, вирощування ярого ріпаку може бути обгрунтованим.

При цьому варто звернути увагу, що ярий ріпак достатньо посухостійка культура і через це в Канаді дає пристойний врожай навіть при 270 мм річних опадів.

Ярий ріпак може щедро віддавати господарю добрим врожаєм, але буде мати декілька найбільш критичних моментів в вирощуванні: вибір часу посіву, забезпечення поживними речовинами, захист від хвороб та шкідників. Досвід показує, що сходи ярого ріпаку переносять короткочасні заморозки до -8ºС. Але надто ранні посіви не завжди виправдані, тому що при температурах повітря нижче 5-7ºС сходи з’являються надто повільно та недружньо. Тому найбільш оптимальними будуть строки посіву, які співпадають або ідуть у слід за посівом цукрових буряків.

Ярий ріпак через скорочений період вегетації більш вибагливий до азотного живлення. Під цю культуру в передпосівну культивацію потрібно дати не менш як 40-50 кг азоту в д.р., по вегетації сірку та бор. Більше уваги потрібно приділити до профілактики хвороб, особливо альтернації та склеротинії, шкідників – особливо квіткоїда та попілиці. Як культура, більш схильна до осипання, ярий ріпак вимагає застосування запобіжника розтріскування Нью-Філм 17